з граматики

1) граматика

2) граматична система (мови)

3) підручник граматики

4) граматичні навички; правильна мова

5) основи науки (будь-якої)

* * *

1) граматика ( наука)

2) граматика, граматична система ( мови)

3) підручник граматики

4) граматичні навички; правильна мова

5) основи ( якої-небудь) науки

n знев.

1) учитель латинської граматики

2) учитель-педант

* * *

през. учитель латинської граматики; учитель-педант

1) середня класична школа

2) амер. 5 — 8 класи середньої школи

3) школа латинської граматики

* * *

1) середня класична школа; icт. школа латинської граматики ( в Англії)

2) aмep. 5-8 класи середньої школи

1) що не має граматики (про мову)

2) неправильний (про усну мову)

3) що розмовляє неправильно

* * *

1) який не має граматики ( про мову)

2) неправильний ( про мову); той, хто розмовляє неправильно

1) граматично; з точки зору граматики

2) граматично правильно

* * *

1) граматично; з погляду граматики

2) граматично правильно

1) робити граматично правильним; приводити у відповідність з правилами граматики; обговорювати граматичні проблеми

* * *

1) робити правильним; приводити у відповідність з правилами граматики

2) обговорювати граматичні проблеми

n знев.

граматист, викладач граматики

* * *

през. граматист; викладач граматики

1) граматично неправильний; що не відповідає правилам граматики

2) який не додержується правил граматики, неписьменний

* * *

1) граматично невірний; що не відповідає правилам грамматики

2) що не слідує правил грамматики

Потебня, Олександр Опанасович (1835, с. Гаврилівка, Полтавщина - 1891) - укр. мовознавець, етнолог, філософ. Закінчив історико-філологічний ф-т Харківського ун-ту, після чого студіював у Німеччині. Згодом - проф. Харківського ун-ту, чл.-кор. Петербурзької АН. Докторський ступінь здобув у 1874 р. за лінгвістичну працю "Із нотаток з російської граматики", що стала етапною у розвитку вітчизняної філології З. агальносвітоглядні засади сформувалися під впливом Костомарова і громадівців, а філософсько-методологічні орієнтири - у річищі філософії мови Гумбольдта. Відправною для П. була ідея Гумбольдта про мову як діяльність (energeia) духу, про творення думки мовою. У слові-мовленні він виділяє зовнішню форму (артикульований звук), зміст (значення, думку) і внутрішню форму (зображення). Внутрішня форма слова, за П., визначається своєрідністю народної (національної) мови з властивим саме їй способом бачення та самобутнім світосприйняттям. Значну увагу П. приділяв проблемі еволюції значень С. піввідношення в слові образу і значення має історичний характер. У міфологічній свідомості образний і понятійний плани мови невіддеференційовані (у міфі образ і річ, об'єктивне й суб'єктивне, внутрішнє і зовнішнє ототожнюються); у художньо-поетичному мисленні значення подається через образ. Полісемантичність значень становить специфіку поетичної мови. Науковому мисленню, що звертається до мови прози, притаманний пріоритет значення щодо образу. Слово стає прозорим у процесі втрати внутрішньої форми (тим самим воно прагне прирівняти себе до поняття) М. ова для П. є історичною формою народного духу, вона окреслює національну осібність спільноти, кодуючи у структурах створеного нею "проміжного" світу особливий національний світогляд. Крім "мови і мислення" першорядне значення у філософській концепції П. посідають також поняття "народ", "народність", "національний", "націоналізм". Зокрема, поняття "народ" П. пов'язував не з державною приналежністю, а з вищим щаблем самостійного національного і культурного життя. Вбачаючи у мові єдино властиві кожній людині та кожній спільноті спосіб і можливість сприймати світ і мислити його, П. рішуче виступав проти денаціоналізації загалом і деукраїнізації зокрема. Зникнення хоча б однієї мови спричиняє втрату на рівні загальнолюдської культури, яка становить інтегративний продукт різних національних культур. Осмислюючи мовно-культурні аспекти філософії національної ідеї, П. вважав останню "родом месіанізму" і захищав право національних культур на самостійне і рівноправне співіснування і розвиток. Поняття "націоналізм" розглядав як світогляд, що обстоює національну розмаїтість людства, стверджував, що "послідовний націоналізм є інтернаціоналізмом".

[br]

Осн. тв.: "Про деякі символи у слов'янській народній поезії" (1860); "Думка і мова" (1862); "Про зв'язок деяких уявлень у мові" (1864); "Про долю і споріднені з нею істоти" (1867);"Пояснення малоросійських та споріднених народних пісень". У 2 т. (1883, 1889); "Із нотаток з російської граматики". Т. 1, 2 (1888), т. З (1894); "Психологія поетичного і прозового мислення" (1910) та ін.

1) ( нижня частина) base, foot

2) (фундамент, серцевина) base, basis, foundation; foothold; origin, starting point

3) тк. мн. ( вихідні положення) principles, foundations, fundamentals

4) лінгв. stem

5) текст. ( тканини) warp

6) хім. base

7) мат. base

1. n

1) звич. pl суть, невід'ємна частина; основне, найголовніше

2) pl основи

3) pl предмети першої потреби

4) військ. основні предмети постачання

2. adj

1) неодмінний; обов'язковий, необхідний

2) основний, суттєвий, істотний

3) невід'ємний, властивий

4) повний, цілковитий

5) ефірний

* * *

1) pl сутність, невід'ємна частина; основне, найголовніше

2) pl предмети першої необхідності; основні життєві блага (їжа, одяг, житло); вiйcьк. основні предмети постачання

1) неодмінний, обов'язковий, необхідний; який складає сутність; який стосується суті; основний

2) істотний, істотно важливий

3) повний, цілковитий

4) cпeц. ефірний

5) мeд. ідіопатичний, первинний ( про захворювання)

1) посадка на мілину

2) ав. заборона підніматися в повітря

3) обґрунтування, підстава

4) навчання основ (предмета)

5) ел. заземлення

6) ґрунтовка

* * *

1) посадка на мілину

2) aв. заборона підніматися в повітря

3) підстава, обґрунтування

4) навчання основам ( предмета)

5) eл. заземлення

6) cпeц. ґрунтовка

1. n

1) безневинне немовля

2) невинна (безневинна) людина

3) простак, роззява; блаженний; ідіот

4) pl амер., розм. волошки

2. adj

1) невинний, чистий; непорочний

2) невинуватий

3) наївний, нелукавий, простодушний

4) дурний, придуркуватий

5) сумирний, нешкідливий, безневинний

6) розм. позбавлений (чогось)

7) мед. незлоякісний, доброякісний (про пухлину тощо)

* * *

1) невинна, невинувата людина

2) невинна дитина

3) простак, роззява; блаженний, дурник; ідіот

4) pl; aмep. волошки

1) невинний, чистий; непорочний, цнотливий

2) законний

3) наївний, простодушний; дурний

4) безвинний, нездатний образити, безневинний

5) (of) невинний, невинуватий; позбавлений ( чого-небудь)

6) мeд. незлоякісний, доброякісний

n (pl praxes) грецьк.

1) звичай

2) практика (на відміну від теорії)

3) pl грам. приклади, вправи

* * *

n; (pl- xes); грецьк.

1) звичай

2) практика ( на відміну від теорії)

3) приклади, вправи ( з граматики)

Прісціан (римський граматист)

* * *

1) рудиментарний орган

2) pl елементарні знання

3) pl початки, зачатки

* * *

1) pl елементарні знання

2) pl начала, зачатки

3) рудиментарний орган